1.
Ранкова пісня

За прозорим вікном
Розтанули зорі,
Світанок тріпоче крилом.
Огортаєш теплом,
Разом бути просторо,
Серце вдячно співає псалом.

Як прокинеться день – Промчить на мопеді,
А поки що – тиші нектар,
Білий сад орхідей
Для маленької леді,
Та поруч – Володар і Цар.

Ти даруєш мені
Водограї любові,
Розкошує Тобою мій дух.
Що там блага земні,
Коли в серця соборі
Мій Спаситель, мій Пастир, мій Друг!

_{15 січня 2007}

2.
Добро і зло

Часто зла я, Коли ти злий, Часто зла я, Коли ти добрий.
Часто злий ти, Коли я зла, Часто злий ти, Коли я добра.
Рідко добра, Коли ти злий, Рідко добра, Коли ти добрий.
Рідко добрий, Коли я зла, Рідко добрий, Коли я добра.
Він же Добрий, Коли ми злі, Він же Добрий, Тому ми добрі.

_{19 січня 2007}

3.
На вулицях талих рік

Сонце рожеве з добрим серцем
Обіймає міцно блукальців міста
Їм не тісно на вулицях талих рік
Таємно тане сніг
Світає світло синіх слів
І сильні небесного краю
Здійняли мечі на перехрестях доріг

Смутком за літом пахнуть речі
Я у небезпеці втечі від обов’язку дня
Метушня-метушня не приваблює рук моїх
Кімнати тісні. Тільки пес нагадає про ліс
Де вологим диханням мох гріє дні до весни
І сильні небесного краю
Спочивають у тиші гілок

А вода виливається
А вода переповнює вінця
А вода усміхається
І шепоче: прийди і напийся
Ти ж не сирота в пітьмі
Світлом утамуй свій біль
Бо не перестане спів
Того, Хто завжди живий

_{10 лютого 2007}

4.
Вітер

Кришталево
Вигуком-смутком кличе
Повертає погляд
До брами далекого саду
Просторів таємно-синіх
Холодно посвистує
Гаряче обпікає доторком
Ностальгійно розкручує
Нитку прийдешнього спогаду
Ниє нестачею повноти
Незавершено спиняється
Рвучко іде геть
Зі шлейфом крижинок
Озирається ніжним
Повітряним поцілунком
Кришталево

_{21 лютого 2007}

5.
А.Ш.
Ти, велете,
згортаєшся ведмедиком на долоні
та солодко смокчеш лапу.

Ти, прибульцю,
стріляєш мечами з очей,
але жалієш поцілити серце.

Ти, мандрівниче,
носиш на плечах дорогу,
куди б не йшов.

Ти, ковалю,
думками розпеченими жонглюєш,
виковуєш усмішки і сльози.

_{21 березня 2007}

6.
* * *
Усе в мене добре, тільки щемко
за сльози мами юної,
що тополею на порозі
(а маленький хлопчик – сонечко).

Усе в мене добре, лиш незатишно
за сусіда з палицею,
що самотою на лавочці мовчки
(а обличчя без зморшок).

Усе в мене добре, тільки гірко
за руку жінки,
що тремтіла до пляшки з горілкою
(а вуста усміхались).

Усе в мене добре, тільки прикро
за погляд побратима,
що казав “не переймайся”
(а з очей – спопеліла втома відчаю).

Усе в мене добре.

_{8 травня 2007}

7.
Серце моє

Серце моє скигляче.
Я його в кіно – скиглить:
– Даремно згаяли час.
Я його до друзів – скиглить:
– Не розуміють мене.
Я йому:
– Радій, сьогодні сонечко сяє і трава всіхається!
Воно мені:
– А ти сьогодні у клітці роботи сидітимеш,
сонця не побачиш, травою не походиш.

Серце моє ненаситне.
Годую його солодкими булочками, шоколадками, бананами –
голодне.
Баликами, голубцями, гамбургерами, екзотичними салатами з морепродуктів –
голодне.

Серце моє перебирає одягом.
Купую йому сукні, черевики, шуби –
день воно раде, решта днів каже:
– То мотлох.
Прикраси із пластмаси, заліза, каменю, срібла, золота –
тягне мене до вітрин нових магазинів.

– Серце моє, чим тебе нагодую? Чим заспокою?
Може, самою собою?
– Ти замала для мене. Зазирни-но, і побачиш.
І зазирнула,
а воно – безодня.

_{7 червня 2007}

8.
* * *
насупленість носити на носаках черевиків,
що нахабно наступають на безтурботність,
бачити, як металево-іржавий скрекіт
насмішкувато диктує правила існування

_{30 липень 2007}

9.
* * *
Холод проходить крізь мене,
не спиняється біля серця погрітися.
Де ти зігрієшся, холоде? Куди ти прямуєш?
Чи не до тих багать опалого листя?
Чи вони стануть тобі перинами?
А чи ти підеш далі, аж до сніжнобілих перин?
А чи заснеш, закутаний мов дитя, у снігову казку?
Холоде, що проходиш крізь мене,
ти нагадуєш мою самотність,
що може йти, куди хоче,
але завжди мусить повертатися до тих,
кого приручила.

_{4 жовтень 2007}

10.
* * *
знову дорога таємним усміхом
кличе-шепоче, мугиче пісеньку,
яблука стиглі – колеса бусика,
котяться стрімко, муркочуть, зблискують

трепет у травах тріпоче солодко,
світло і щемко біжить краплинами,
погляду пташка, мов крапка, коротко.
тихе «бувай» і дзвінке «прости мені».

_{22 жовтня 2007 р.}